Карате
Карате, карате-до, вигляд японського бойового мистецтва, система захисту і нападу без зброї. На відміну від інших єдиноборств Японії (сумо, джіу-джитсу, дзюдо, айкидо), які передбачають боротьбу, проведення різного роду кидків, утримуючих захватів і задушливих прийомів, в карате міра безпосереднього контакту між учасниками сутички мінімальна, а для того, що крушить противника використовуються точно націлені потужні удари руками або ногами, що наносяться в життєво важливі точки його тіла.
На початковому етапі карате було системою рукопашного бою, що призначалася виключно для самооборони. Сьогодні карате придбало куди велику популярність завдяки показовим виступам, що демонструють силу удару каратиста. Так, дослідні майстри карате можуть розколоти кулаком глибу льоду, ударом ноги рознести в тріски брус з соснової деревини завтовшки 15 см, розбити ліктем або головою стопки покрівельної черепиці.
Історична довідка. Карате – в оригінальному переведенні «китайська рука» – як система склалася на острові Окінава (архіпелаг Рюкю) в 14–18 вв. на основі техніки китайського боксу цюань-фа («навчання кулака») – одного з китайських бойових мистецтв. На Окінаві двічі за період 14–17 вв. вводилася державна заборона на носіння і зберігання зброї. Порушення заборони суворо каралося.
Подібне положення змусило населення острова шукати засоби самозахисту без зброї, а знайомство з цюань-фа дозволило розробити власну систему бою, що дає можливість беззбройній людині на рівних протистояти озброєному противникові.
Згодом ієрогліф «кара» – «китайський» був змінений на схоже звучний, але такий, що має інший сенс ієрогліф «кара» – «порожній». Гитін Фунакоси (1868–1957), відомий майстер і популяризатор карате, так пояснив сенс цієї заміни: «Як полірована поверхня дзеркала відображає все, що знаходиться перед ним, а тиха долина розносить щонайменший звук, що так і вивчає карате повинен звільнити себе від егоїзму і злості, прагнучи адекватно реагувати на все, з чим він може зіткнутися.
У цьому сенс ієрогліфа "пустой"». Пізніше з'явилося і поняття «до» – «дорога», у філософському розумінні дорога, напрям, життєва позиція бійця, суть якої полягає в постійному вдосконаленні тіла і духу.
На початку 20 ст мистецтво карате вийшло за межі кланових родинних шкіл Окінави і швидко завоювало всю Японію, чому багато в чому сприяла бурхлива діяльність Фунакоси, який читав лекції в університетах, організовував групи по вивченню карате, сам демонстрував його прийоми. У 1936 Фунакоси відкрив школу, що отримала назву Сетокан («будинок сосен і хвиль»), де почав викладати стиль, названий ім'ям школи.
З часом стиль Сетокан став класичним стилем карате. Для нього характерні низькі стійки, короткі і різкі удари, але швидше швидкі і точні, чим сильні. Рух стегон є ключем до правильного виконання всіх прийомів. Оборонний рух одночасно є і контрударом.
Трьома основними складовими в підготовці каратистів є кихон, ката і куміте.
КИХОН – відробіток базових прийомів карате методом багатократних повторень.
КАТА – комплекси складно координованих рухів, що імітують прийоми карате. Рухи в ката виконуються одне за іншим в строго певній послідовності. Кожен стиль караті має свої набори ката. Крім того, ката з однаковими назвами в різних стилях можуть значно розрізнятися. Ката часто називають боєм з тінню.
КУМІТЕ – робота з партнером, спаринг. Під час куміте відпрацьовуються навики ведення реального поєдинку. Важливе значення в тренувальному процесі каратиста займають гімнастичні вправи, направлені на розвиток м'язів і сухожиль.
Колір поясу визначає рівень підготовки каратиста. Новачки носять білі пояси. Кольорові пояси є послідовними кроками («кю») до чорного поясу – відмітної ознаки по-справжньому майстерного бійця. У свою чергу чорні пояси також підрозділяються на різні міри («дани») залежно від рівня майстерності каратиста. Більшість шкіл карате обмежуються у вченні своїх учнів рівнем чорного поясу восьмого дана.
Змагання по карате проходят в двох незалежних заліках: по ката і по куміте. У змаганнях по ката спортсмен виконує той або інший ката, а судді виносять оцінки за якість виконання. Змагання по куміте – це спортивні поєдинки, які проводяться згідно з певними правилами. Правила змагань визначає та організація, в рамках якої проходіт даний турнір. Чоловіки і жінки змагаються окремо як в ката, так і в куміте.
